"Учись понимать прекрасное"



Шановні читачі!

Запрошуємо вас відвідати заняття
лекторію «Вчись розуміти прекрасне»,
де ви познайомитесь з творчістю видатних
архітекторів і художників та їх творіннями.

Сподіваємось, заходи будуть цікавими
і інформаційно багатими
 Ведуча лекторію провідний бібліотекар
     Баланчук Сімона Валеріївна                                                                                                   





Світ  дитинства   у   творчості   американської   художниці – аквареліста
Керолін   Бліш
    Чергове   заняття   лекторію   «Вчись розуміти  прекрасне»  було присвячене  творчості  сучасної    американської   художниці   Керолін  Бліш. Бібліотекар відділу мистецтв,  Сімона    Баланчук    розповіла   читачам  про творчий  шлях  художниці,  яка з дитинства  мала  хист  до малювання, розмальовуючи стіни у власному  будинку та навіть  взуття друзів.

    Картини  Керолін   Бліш  вражаючі та чарівні, на них зображені морські  пейзажі  Америки, які манять вдалечінь; букети, які причаровують; діти, які випромінюють радість.

    Мистецтво Керолін  Бліш – це свято життя, любові до дітей та природи!

Присутні:  учні сш № 67; 3 –В кл.



«Тепла музика живопису корейської  художниці  Джу Сік Джу»
На   чергоому   занятті   лекторію   «Вчись розуміти прекрасне»,   діти  познайомились  з  творчістю  сучасної корейської  художниці Джу Сік Джу.
0_85859_b22a0e84_XXL   Картини майстра теплі, музичні, таємничі. Дітям  дуже сподобались   незвичайні  роботи  художниці , яка працює у імпресіоністичному напрямі. На них зображені гарні молоді  корейські дівчата, які грають на музичних інструментах , натюрморти та види Венеції.
    Картини   Джу Сік Джу є  у приватних  колекціях. Коли  живописні  шедеври   з'являються  у  домівках  будь-якої  родини, тоді тепло та  затишок   гарантовані надовго.
«Пейзажі сучасного англійського художника Роберта Гольдшміта»
   У  відділі  мистецтв  відбулось   чергове   заняття   лекторію   «Вчись розуміти прекрасне», де  діти  познайомились  з  творчістю  сучасного  англійського  художника Роберта  Гольдшміта.
    Картини  Роберта  Гольдшміта  вражаючі та унікальні , на них зображені місцеві пейзажі  рідної Англії  та улюблені місця Франції. Найбільше  привернули  увагу дітей картини :
«Осіннє сонячне світло», «Річка Чурн»,  «Зимовий розпродаж»,  «Квітковий магазин», «Різдвяні вогники» та «Весь день іде дощ».
    Картини  художника  використовують  для  обкладинок  різноманітних журналів,  книг та  можна  побачити  на  ювілейних поштових марках.


Присутні:  учні СШ № 67, 3 –Б кл.

Бережіть   ваші  гроші
Казковий кіно-калейдоскоп
 (про нумізматику в різних видах мистецтва)       
Спільно з Дніпропетровською міською спеціалізованою школою № 144 для  читачів – учнів  5  класу  було  проведено захід присвячений  історії виникнення  грошей  у різних країнах світу. 
Провідний  бібліотекар  Дніпропетровської  обласної бібліотеки для дітей  Сімона  Баланчук  розповіла  про найперші гроші в історії людства:  камꞌяні гроші, металеві сокири, соляні бруски, гроші з пір'я, раковини  каурі та  паперові  гроші,  які  вперше  почали  друкувати  у Китаї. Діти  із  зацікавленістю  слухали  розповідь  бібліотекаря  про  те,  як  змінювалася форма та вигляд грошей  протягом  багатьох  століть у різних куточках планети, познайомились з  основними  відомими  валютами  світу, серед яких були  американський та  австралійський  долар, ізраїльський  шекель, євро, українська гривня, іспанські та французькі валюти ХVIVІI століть - дублон, луїдор та наполеондор.
С. Баланчук та читачі-учні школи №144
     Завідуюча шкільної бібліотеки Глібова Л.М. презентувала книгу автора  Євгена Білоусова «Оповідання  про маленьку  Копійку  та  велику  Гривню».
Л. Глібова - завідуюча  бібліотеки СШ№144 
«Краса   жіночого  образу 
різних  народів  світу»

    Для  читачів - учнів 4-Б класу сш № 67  у відділі  мистецтв  був  проведений  захід, присвячений  Міжнародному  жіночому  Дню  8  березня  «Краса   жіночого  образу  різних  народів  світу». Діти  із  зацікавленістю  слухали  розповідь  бібліотекаря  про те,  як  змінювалися естетичні ідеали протягом  багатьох  століть, що краса  має  моду, продиктовану вічним прагненням  людини  до  нового. Бібліотекар  запропонувала  дітям  переглянути мультимедійну презентацію, за допомогою якої  діти познайомились з полотнами різних художників, на яких зображені жіночі портрети  Америки,  Японії, Німеччини, Турції і, звичайно, України. Діти із зацікавленістю дивились відеосюжети про красу жінок різних країн світу.

 «Будинок-музей: музичний Клин»
(П.І. Чайковський)

     Читачі - учні  віртуально  побували у будинку-музеї  П.І.Чайковського, який  знаходиться у  містечку  Клин – останнє  і  улюблене  місце  композитора. Саме тут  він створив  відому  «Симфонію № 6». 
Бібліотекар, Симона Баланчук, розповіла  слухачам про засновника музею Модеста  Ілліча Чайковського,  брата композитора, який був директором  та  научним  працівником  водночас. Зараз  цей  будинок-музей  у Клину – центр музичної  культури  світового  значення. 


Здійснити віртуальний тур по дому - музею П.І. Чайковського можливо на веб - сайті:  http://tchaikovsky.lenta.ru/
 «Античні міфи в живописі»

     Для  читачів - учнів 3-Б класу СШ №67  був  проведений  захід,  присвячений   античним  міфам , зображеним на картинах видатних художників .
     Діти  із  зацікавленістю  слухали  розповідь  бібліотекаря про те, що таке античність, історію виникнення міфів, яким чином вони потрапили у мистецтво  завдяки творчим особистостям та  чому вони актуальні у наш час. Слухачі познайомились з відомими міфами давньої Греції: «Міф про Арахну», «Міф про викрадення  Європи», «Міф про циклопа Поліфема, Акіда та  німфу Галатею», «Міф про богів Хроноса та Геліоса ».
     Розглядали картини видатних художників, які зображали міфологічні персонажі  у своїх творах.   Наприклад, Д.Веласкес  «Кузня Вулкана», «Пряхи. Міф про Арахну» XVII ст.; Тінторетто  «Афіна і Арахна» XVI ст.;  Дж.Феретті «Викрадення  Європи»  XVIII ст.; К.Лоррен «Викрадення  Європи» XVII ст.; В.Сєров «Викрадення  Європи» XX ст.,; Н.Пуссен «Пейзаж з Поліфемом», «Танець під музику часу (Танець людського життя)» XVII ст.
    Наприкінці заходу  діти подивились  мультфільми:
*      «Аргонавты»
*      «Лабиринт. Подвиги Тесея»
*      « Возвращение с Олимпа»

Захід підготувала і провела С.В. Баланчук



/про палаци та замки/

      Для  читачів-учнів 2-Б класу СШ №67  було проведено  захід,  присвячений   чудовим  старовинним  замкам, що знаходяться в   країнах  Європи.   




     Діти  із  зацікавленістю  слухали  розповідь  про  те, як з давніх часів люди були змушені захищати місця, де  вони  вирішили  оселитися.  Для цього їм доводилося будувати високі стіни, фортеці. Великі  стіни височіли  навколо  Константинополя (Стамбула, Туреччина), Дубровника (Хорватія), в Італії. Також, до нашого часу, частково, збереглися стіни, споруджені для захисту  Єрусалиму  (Ізраїль) .   Там, де були стіни - зводилися  башти  і  башти-будинки. В  оборонних  цілях по  всій  Європі  будувалися  замки які  є в  Чехії, в  Німеччині, в  Австрії,  Данії,  в Угорщині, а  також   у Франції, в  Шотландії  та  Англії.
     Одним із казкових замків - замок Сплячої красуні, офіційна назва якого замок Юссе. У Франції, в департаменті Ендр і Луара, на узліссі знаменитого лісу Шинон, в ХV столітті сеньйором де Юссе був побудований замок Юссе.
Шарль Перро, заворожений казковою красою замку, створив свою відому казку "Спляча красуня". І відтоді, у всіх путівниках і довідниках, замок Юссе називають не інакше як "Замок Сплячої красуні". Кімнати однієї з веж власники перетворили на
музей воскових фігур. Вони, як застиглі картинки минулих епох, картинки з казки. Пам'ятаєте, всі мешканці замку раптом завмерли, заснули? Чудова казка!


Серед дерев та кущів


( садово-паркова архітектура)

      Для  читачів-учнів 3-Б класу СШ № 67  був  проведений  захід,  присвячений   садово – парковій архітектурі  різних 
  країн   світу:  Італії,  Франції,  Англії,  Китаю  та  Японії,  Росії  та  України.  Діти  познайомились  із  різновидами  садово-паркової   архітектури:  терасними  (Італія) ,  регулярними (Франція, Росія)  та  пейзажними   парками (Англія , Україна).


  Діти  із  зацікавленістю  слухали  розповідь  бібліотекаря  про  Висячі  сади Семіраміди.  Бібліотекар  розповіла  цікаву  історію  про  унікальну  споруду ,  яка  вважалася  7-м чудом  світу  у  давні  часи . Вірна  назва  цієї споруди - Висячі сади  Амітіс: саме так  звали  дружину   вавілонського  царя  Навуходоносора, заради  якої  сади  були  створені.

Еще один сегодня умер раб
Без слов пощады, злости и обиды.
Над ним сомкнулся многолапый краб —
Висячие сады Семирамиды.

Влюбленный царь не смог снести упрек.
Он не жалел ни денег, ни рабов
Для радости супруги благородной.
Рабы построят сад в кратчайший срок.

Они — рабы, не нужно им гробов,
И почва станет дважды плодородной!
Восходит человечества заря,
И истины пока что не избиты.
О чем-то тихо ветру говорят
Висячие сады Семирамиды…

                                                                    /Артемий Лебедев /



В  архітектурному  плані   висячі  сади  являли   собою   піраміду, що   складалася  з  чотирьох  ярусів-платформ.  Їх   підтримували   колони   висотою  до  25 метрів.  Висячі  Сади  були  чудові - дерева, чагарники  і  квіти  з  усього  світа  росли  в  шумному  і  курному  Вавилоні.  Чудові  сади  з рідкісними  деревами,  квітами  і   прохолодою  в  пекучій   Вавілонії  були  воістину   чудом. Існує  версія, що   сади названі   не  на  честь коханої  Навуходоносора,  яку   насправді   звали   по-іншому.  Кажуть,  що  Семіраміда  була   ассірійської  правителькою,  яка   ворогувала  з   вавілонянами.  При цьому Семіраміда  була   дружиною  царя  Ассирії  Ніна.  Також є думки, що  Семіраміда  сама була родом   з  Вавілону.  В  західній   традиції  сади  носять  назву  «Висячих садів Вавілона», але і варіант з  Семірамідою   зустрічається. Висячі  сади  проіснували  близько  двох  століть.  Спочатку  припинили  доглядати  за  садом, потім  потужні  повені   зруйнували   фундамент   колон, і  вся  споруда   завалилася. Так загинуло одне з чудес   світу. Сучасні   археологи  все  ще  намагаються  зібрати  достатньо   підтверджень, щоб  зробити  кінцеві   висновки   про  місцеположення  Садів,  їх систему  зрошування  і  про справжню причину  їх появи та зникнення.
Діти дізналися про те, які  парки  існують  за  межами   їх рідної   країни. Наприклад,   Во ле Віконт  та Версаль   у Франції,   які    з'явились   завдяки  королю   Людовіку  ХIV ,  Петергоф   та   Літній сад у Росії, сади вілл  Кастелло,   Пратоліно  в  Італії,  Софіївський  парк   в   Україні.



     Наприкінці заходу  читачі   подивились   відеоролики: 
 - «Висячие  сады  Семирамиды»;
  - «Дендропарк  «Софиевка».  История   создания»;
   - «Самые  красивые  парки  мира» ;

« Сады Мира».



     Для читачів-учнів 4-А класу CШ № 67 був проведений захід, присвячений  різновидам  житлових приміщень: від печер та куренів до кам'яних будівель і хмарочосів із скла та металу.

Діти познайомились із штучними та природними печерами, які збереглися до нашого часу в Туреччині та  Італії,  із зацікавленістю слухали розповідь бібліотекаря про ескімосів, що живуть у будівлях під назвою «іглу», побудованих із снігу з куполоподібним покриттям; про північноамериканських індіанців, які будують вігвами; про особливі житлові приміщення - юрти, якими користуються кочові народи (монголи, казахи, буряти, калмики, киргизи); намети під назвою «яранги», в яких живуть чукчі, та японський будинок, який вважається найбільш безпечним під час  землетрусів.
   Діти дізналися про те, що житлові будинки будуються залежно від клімату  та наявних на місцях будівельних матеріалів. Багато дерев'яних будівель в Росії , Норвегії та інших країнах Північної Європи. Там, де є будівельний камінь або глина переважають  кам'яні та цегляні будівлі. У стародавніх римлян були  цегляні будинки, які мали декілька поверхів. Залізобетон, винайдений у середині ХХ ст., замінив більшість будівельних матеріалів , тому що за його допомогою  з'явилась можливість будувати міцні будинки  стійкі до пожеж і землетрусів. З цього матеріалу будують хмарочоси, а також будівлі, які відрізняються сміливими і незвичайними формами.

     
Наприкінці заходу  читачі   подивились   відеоролик 
 «Дивні   будинки   світу».



     






     Для читачів 4-Б класу CШ № 67 був проведений захід, присвячений  винаходу  запису та відтворенню звуків . Діти детально познайомились з  історією виникнення нотної  азбуки та дізнались про винахідника нотного запису -  бенедиктинського ченця   Гвідо  д'Ареццо, 
який жив в Італії ще у Х ст.
   
Також діти із зацікавленістю слухали розповідь бібліотекаря про американського винахідника фонографу Томаса Едісона, який вперше у 1877 році мав змогу  за допомогою цього апарату записати  голос своєї доньки, а потім  прослухати його. Бібліотекар познайомила читачів з іншими винахідниками грамофону Емілем Берлінером (Німеччина) та магнітофону Вальдемаром Поулсеном (Данія).  

    Важливим акцентом заходу була інформація про сучасний  запис звуків за допомогою комп'ютерного обладння, цифрових технологій та спеціальних програм, і звичайно, появою першого СD – диску та показ схеми  як  зчитується інформація з компакт – диску,  також  про   запис  музики   на прикладі  Міжнародної  Студії  Звукозапису «MARINSOUND». 

     Наприкінці заходу  діти переглянули  відеоролики  «Звуки та їх значення у світі», «Можливості сучасної студії звукозапису».







     
 Таємничі пейзажі Дональда Раста

  

Мультимедійна презентація


Захід був присвячений творчості  американського майстра "камуфляжного мистецтва", художника-анімаліста  Дональда Раста. Читачі подивились відеоряд картин  художника.



Дональд Раст ,американський художник, який малює незвичайні картини з прихованими зображеннями.
 Майстер  тонко відчуває красу навколишнього світу, гармонію в природі, а окрім того, ще й великий вигадник та фантазер. Тому його картини не тільки точно відтворюють природний світ, а й сповнені казкової магії і чар. Митець вправно ховає тварин серед дерев, кущів, гір, озер, не порушуючи при цьому правдивості зображення. Таке мистецтво називають "камуфляжним".         
Улюблені теми митця - образи дикої
природи, життя маленьких міст і селищ Америки, мешканців її безкрайніх просторів, їх вірування, герої казок і легенд.

У своїй картині "З оленицею" художник зобразив красу зимового лісу, посеред якого зупинилася олениця .Тварина граційна й величава!Стоїть сама серед дерев, але їй зовсім не самотньо. Ось тут і починається магія. Якщо вдивитися в обриси дерев, можна побачити, як стовбури  перетворюються на ноги, а з гілочок вимальовуються тулуб, шия, голова, і, нарешті, розлогі  роги. Це дивовижний великий олень, якого художник таквміло заховав серед дерев. Гордо стоїть він, мов друг олениці, мов охоронець цього казкового лісу.




   У картині "З риссю" майстерно зобразив митець захід сонця у зимовому лісі.
Рись художник намалював на першому плані. Вдалині зобразив чиюсь хатинку.
У цей морозний зимовий вечір там затишно і тепло, привітно мерехтить у  віконечку світло. Чому ж вона привернула погляд рисі? Адже ця дика кішка з
людьми не дуже дружить. Якщо  уважно придивіться до хатинки, здається,що вона схожа на  велику рись, що лежить піднявши голову. Кучугури снігу біля неї під  пильним поглядом перетворюються на лапи і хвіст.На картині  можна знайти ще інщі  приховані зображення.






Ось такі незвичайні пейзажі створив американський художник-анімаліст Дональд Раст.






ДИВОВИЖНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЖИВОПИСУ

                                                                   Цікавинки звідусіль


Захід присвячений творчості  художників Октавіо Окампо і Бев Дуліттл.


Читачі подивились відеоряд картин  зарубіжних художників.


 Октавіо Окампо, мексиканський художник, який малює незвичайні картини з прихованим зображенням.



Використовуючи техніки накладання і поєднання реалістичних та символічних елементів в одному зображенні, майстер створює  картини-ілюзії. Треба довго і уважно дивитися на живопис Окампо, щоб побачити, як одне зображення перетворюється на інше. Раптом одне зображення зникає, натомість з'являється щось нове, ніби працював фокусник.


Чим довше вдивлятися на картину зблизька, тим більше зображень у ній побачите. А от на відстані всі ці деталі зливаються в одне ціле, утворюючи неочікувані силуети й обриси. Так, квіти стають обличчям; коні з гривами, що тріпочуться в повітрі, перетворюються на волосся; птахи — на вуста прекрасної дівчини.







 Портрет - найулюбленіший жанр Октавіо Окампо.У творчості художника багато жіночих портретів, кожний з них має свій особливий секрет. 


Американська художниця Бев Дуліттл дуже любить спостерігати за  зимовими розвагами і відтворювати їх у своїх картинах-загадках.  Однак  художниця дивує своїм вмінням не ховати, а маскувати тварин. Майстриня "камуфляжного мистецтва"любить природу всім серцем. Тож, навіть коли їй запропонували  роботу в місті, вона відмовилася і віддала перевагу подорожуванню, щоб бути ближчою до природи.



 


  На  картині із засніженими горами, де  вдалині, незважаючи на зиму, зеленіють ялинки, можна побачити і порахувати гірських кіз. Вони білі-білісінькі, тож їх важко запримітити в горах, вкритих снігом. Лишень вирізняються темні очі і роги. Художниця вміло ховає тваринок серед зимового пейзажу. Тільки найуважніші спостерігачі можуть побачити всіх персонажів картини!






 



Бесіда - гра за картиною - ілюзією  Р.Гонсалвеса
«Осіння  велопрогулянка»



     Лекторій «Вчись розуміти прекрасне » у 2013-2014 навчальних р.р. працює за програмою  «Дивовижний живопис для дітей»
Читачі - учні  СШ №67 познайомились  з творчістю канадського художника сюрреаліста Роба Гонсалвеса.                                                      

  Першим заходом була бесіда-гра по картині-ілюзії  «Осіння велопрогулянка».    



  Художник запрошує  глядачів до світу магії. Одна з незвичайних картин Роба Гонсалвеса сіння велопрогулянка". Гарні, ошатні  будиночки потопають у золотисто-багряному осінньому листі. До них веде затишна алея, встелена барвистим килимком. Два вуличні ліхтарі  біліють, мов кульки морозива. Серед цієї краси так приємно проїхатися  на велосипеді! На картині три хлопчики. Їм, певно,дуже подобається ця велопрогулянка. Якщо  уважно вдивитися на алею, по якій їдуть хлопчики, виявиться, що вони їдуть прямо по верхівках дерев.  Не можливо  помітити, де опале листя переходить у крони. Художник-сюрреаліст провів непомітну межу між реальнимим і не реальним світом.

     У своїх картинах канадський художник Роб Гонсалвес зображує той момент між сном і пробудженням, створюючи захоплююче, зорове зображення уяви, завдяки якому ми наважуємося вийти за рамки звичного життя і зазирнути за межі наших можливостей.
    
 Його бажання внести відчуття чарівництва в реальність призвело до того, що термін - "Магічний Реалізм" найбільш вірний при описі його авторського почерку. Найцікавіше те, що відразу важко зрозуміти, де закінчується правда і починається ілюзія.

     










«Венеция в творчестве  Франческо Гварди»
                                                               Диалог у картин


 «Венеция покинула историческую  сцену ради театральной,
она больше не вмешивается, не действует,
она выставляет себя напоказ, лицедействует»
                                                                                                 Филипп Монье 



   
        В XVIII в. Венеция была  культурным центром Европы.
        Сейчас это город-музей, где можно посетить дворцы, церкви и выставки картин.
        Знаменитый венецианский мастер XVIII века Франческо Гварди
  в своих картинах , как никто другой, выразил романтический дух своего родного города.
        Он родился 5 октября 1712 г. в Венеции, куда в 1700 г. перебрался его отец Доменико Гварди, живший до этого в Вене. Доменико был владельцем небольшой мастерской, которая специализировалась на копиях картин знаменитых художников и церковных заказах. 
        В семье, кроме Франческо, был старший брат Джованни Антонио, помогавший
отцу, младший брат Николо и сестра Чечилия, в возрасте 17 лет
вышедшая замуж за молодого и тогда никому не известного будущего гения  живописи Джованни Батисту Тьеполо. 
        После смерти отца Джованни, Антонио становится главой мастерской и привлекает обоих братьев к работе.
       С 1730 по 1750 г. из мастерской Гварди вышли многочисленные копии с картин Тинторетто, Тициана, Веронезе и многих других мастеров.
       После 1760 г., когда Джованни Антонио умер, Франческо Гварди стал владельцем мастерской и полностью изменил её специфику. Теперь здесь писали и копировали пейзажи.
       На картинах самого Ф.Гварди в основном были изображения всякого рода торжественных церемоний, отражающие парадную сторону жизни города. («Концерт» 1782)


    Небольшие же картины тонкие,  поэтичные, выражающие душу Венеции, остались в собраниях немногочисленных знатоков и ценителей таланта Гварди. В пейзажах художника есть особая атмосфера волшебства («Вид Венеции с Санта-Мария дела Салюте и площадью догана»1770, «Венецианский вид» 1770, «Фантастическая ведута» 1750, «Каприччо с пирамидой» 1780,   «Трёхарочный мост в Каннареджо»1770).                                                                            
Очень важен набор героев каприччо Гварди - это персонажи
народной комедии, нищие, мелкие торговцы, гондольеры,
гадалки, рыбаки, прачки и др., в основном люди из низших слоев
общества. Когда в толпу попадают люди из высших слоев, они у
Гварди скрыты за маской или даны со спины. Если в пейзажах
попадаются действующие лица Библии, они тоже смешиваются с

народной толпой.
Венецианский вид

Вид Венеции с Санта - Мария






Каприччо с пирамидой
Фантастическая ведута

Трёхарочный мост в Каннареджо


 «Остаются произведения Гварди,
всегда неправильные,
но одухотворённые:
  он всегда искал до тех пор,пока не находил самое удачное решение» 

                                                                                                                              инспектор изящных искусств П.Эдварс
                    
       





                                

          «Дворцы Франции: Во-Ле-Виконт»

                                                                            виртуальное путешествие







Дворец Во-Ле-Виконт, находящийся в 35 км от Парижа, построил для себя в XVII веке министр финансов Людовика XIV по прозвищу Король Солнце – Николя Фуке.


 
Дворец действительно был построен   на зависть королям, оказавшийся предшественником версальского, а парк вокруг него – шедевром регулярных французских парков: здесь просчитаны главные линии, использование рельефа позволяет увидеть полное отражение фасада дворца в водном зеркале бассейна, хотя их разделяет несколько сотен метров!

Строители дворца были самыми лучшими в Европе!
 Во-Ле-Виконт был построен за довольно короткий срок
 (1658-1661). Главный архитектор – Луи Лево, садовник –
Андре Ленотр, внутренним убранством занимался «первый живописец короля» Шарль Лебрен. 
 
Замечательное творение Ленотра и Лево оказало огромное влияние на развитие ландшафтной архитектуры, однако судьба самого ансамбля оказалась непростой.
В том виде, в каком его построили, он просуществовал всего несколько лет. Арестовав Фуке в 1661 г., король распорядился вывезти всё лучшее, что было во дворце и парке,- гобелены, мебель, посуду и скульптуру в Лувр и позже, в Версаль. Через десять лет после ареста Фуке и конфискации дворца его жена получила Во-ле-Виконт обратно. С тех пор дворец и  парк переходили  от одного владельца к другому. В 1875 г. новый владелец Шуазель Праслен решил сломать здание и продать участки под сады. Только по счастливой случайности об этом узнали знаток и любитель искусства богатейший сахарозаводчик Франции Альфред Сомье .
Сомье купил Во-ле-Виконт, пребывавшей в плачевном состоянии. Знаменитые сады одичали. Сомье истратил большую часть своего состояния на реставрационные работы и покупку старинной мебели. Он и его потомки восстановили один из выдающихся шедевров искусства и ландшафтной архитектуры Франции. На восстановление первоначального вида парка потребовалось 50 лет.
в 1965 г. Во-ле-Виконт вместе с лесопарком получил статус государственного заповедника.









                    Информационный час «Великая китайская стена»

   

    

Великая Китайская стена — один из крупнейших и древнейших памятников архитектуры в мире. Процесс строительства этого сооружения потрясает своими масштабами. Планировалось четко обозначить границы великой китайской цивилизации, содействовать объединению империи в единое целое, так как Китай только начинал формироваться из множества завоеванных государств.
Строительство было начато в 221 г. до н. э. при  императоре Цинь Шихуанди. 
Оно  было самым грандиозным как по своим масштабам, так и по размаху строительных замыслов.








Учёные выяснили, что Великая китайская стена на самом деле в два раза больше, чем считалось ранее. Уточнённые данные показали, что протяжённость стены составляет свыше 21000 километров.
Схожие предварительные измерения в 2009 году давали результат почти 9000 км, что более чем в два раза меньше итоговых данных.
На крутые и подчас почти отвесные склоны гор строителям приходилось поднимать каменные глыбы весом до 500 и более кг. Особенно тяжёлые камни катили на брёвнах. а в зимнюю пору поднимали по ледяным дорожкам – по специально выдолбленным в них ступеням.
Стена настолько следует рельефу местности и органично вписывается в горную природу, что кажется порой её естественной частью.
Необычайно живописная извилистая лента образует головокружительные петли, украшая и дополняя собой суровый горный ландшафт.


Великая стена строилась как множество отдельных элементов в разные времена. Каждая провинция строила свою собственную стену и постепенно они объединялись в единое целое. В те времена защитные сооружения были просто необходимы, и строились повсеместно. Поскольку Китайская стена в некоторых местах прерывалась, для монгольских захватчиков во главе с Чингисханом не составляло особого труда совершать набеги на Китай, и они впоследствии завоевали северную часть страны, в период между 1211 и 1223 годами. Монголы правили Китаем до 1368 года, пока не были изгнаны династией Мин. Её строительство закончилось в середине XVII века. В общей сложности за последние 2000 лет в Китае было возведено более 50 000 километров оборонительных стен.
Под прикрытием Великой китайской стены по Шёлковому пути с востока на запад и с запада на восток стали двигаться караваны верблюдов, везущие чай, ткани и шелка на запад; буддийские тексты ,иконы и статуи – в Китай.

Великая стена была включена в список Всемирного Наследия ЮНЕСКО в 1987 году, как одна из величайших китайских исторических достопримечательностей.

Строительство Великой Китайской стены отразилось в сказах, плачах и преданиях.Некоторые из них:

 
- древняя легенда повествует о душе спящего императора Цинь Ши-хуанди, которая взлетела на Луну и оттуда посмотрела на землю. С заоблачных высот Китайская империя показалась ей маленькой точкой, и сжалась тогда душа императора при виде беззащитности Поднебесной. Вот тогда-то и родилась у императора мысль возвести стену, которая окружила бы все государство, сделала бы его «единой семьей», спрятала бы от жестоких варваров;

- еще, одна из легенд гласит, что субстанция, используемая для скрепления камней была замешана на порошке из человеческих костей, и что погибших на стройке хоронили прямо в самой стене, чтоб сделать конструкцию прочнее. Но это неправда, раствор был сделан из обычной рисовой муки — и никаких костей и погибших в конструкции стены нет;
- считалось, что большой огненный дракон прокладывал путь для рабочих, указывая, где нужно строить стену. Строители впоследствии следовали за его следами;

- одна из наиболее популярных — о женщине по имени Менг Джинг Ню, жене фермера, работающего на возведении Великой стены. Когда она узнала, что ее муж погиб на работе, она пришла к стене и плакала на ней до тех пор, пока та не разрушилась, показав кости ее любимого, и жена смогла похоронить их.

Вообще,существовала целая традиция погребения тех, кто погиб на строительстве стены. Члены семьи погибшего несли гроб, на котором была клетка с белым петухом. Крики петуха, как полагалось, не давали уснуть духу мертвого человека, пока процессия не перечет Великую стену. В противном случае, дух будет вечно блуждать вдоль стены.

 «Сказание о Мэн Цзян-нюй», вобравшее в себя все ценное, что содержалось в фольклоре об эпохе правления первого циньского императора. Так, например, он обладал плетью, от ударов которой горы передвигались или превращались в плодородные равнины; моря разбрызгивались, и на их месте возникала суша... А еще была у императора волшебная игла, с помощью которой он мог останавливать солнце. Когда началось строительство Великой стены, воткнул император иглу в землю, и наступил вечный день. Люди, трудившиеся на строительстве, успевали поесть не больше 18 раз и умирали, так и не дожив до конца этого необычно длинного дня.
 
Сама Мэн Цзян-нюй выросла такой красивой девушкой, словно была спустившейся с небес феей. Да вот только^ никто не мог видеть ее: родители ее были людьми богатыми, и девушка росла у них в высоком тереме в саду. За ворота ее не пускали, а в сад никто не входил. Одному только Фань Си-ляну удалось увидеть Мэн, и случилось это в те времена, когда император Цинь Ши-хуанди задумал возвести Великую Китайскую стену. Строительство было огромным, поэтому всех мужчин сгоняли туда, а уж если попадешь на строительство, домой вернуться и не надейся.
Однажды стражники пришли за Фань Си-ляном, но он сбежал и спрятался в саду Мэнов за искусственной горкой из камня. А красавица Мэн со своей служанкой как раз вышла погулять. Увидела она разноцветных бабочек и захотела поймать одну из них. Вытащила Мэн шелковый платочек и хотела бросить его на бабочку, но платочек упал в пруд, а бабочка улетела.
Когда Мэн подошла к пруду, то заметила притаившегося юношу, наблюдавшего за девушками. Не знал Фань как поступить: бежать — стражники схватят, а оставаться в саду с незнакомыми девушками — неловко.
Красавице Мэн приглянулся юноша: и статен, и лицом пригож —ив сердце девушки зародилось робкое чувство. Вместе со служанкой она отвела юношу к своему отцу, который тоже оценил красоту Фаня, но захотел проверить и его знания Он стал задавать юноше вопросы — тот отвечал без запинки. Обрадовался хозяин и тут же решил сделать его своим зятем, да чтобы в тот же день и свадьбу сыграть.
Но не успели новобрачные войти в цветочный зал и поклониться родителям, как явились стражники и забрали Фаня. Заплакала вся семья, а Мэн поклялась не выходить замуж ни за кого другого и непременно дождаться Фаня. С того дня возненавидела она императора, Великую стену и стражников, которые увели Фаня. Целыми днями тосковала она в своей спальне, не пила, не ела, ночи не спала..
А когда наступил первый день 10-й луны, в который жены несут мужьям теплую одежду, решила и Мэн отнести Фаню теплые вещи. Ни отец, ни мать не смогли отговорить и удержать девушку, и старому отцу оставалось только отправить с дочерью слугу. Мэн скромно оделась, привязала к спине узел с теплой одеждой и покинула родительский дом.
Прошла она со слугой одну деревню, потом другую; прошли одно поле, потом другое — и очутились у заставы, через которую лежал путь к Стене. Приглянулась Мэн чиновнику заставы и захотел он взять ее себе в жены, но девушка стала так кричать на чиновника, что тому пришлось пропустить ее. А чиновник этот мечтал разбогатеть и получить повышение по службе, вот и написал он начальнику доклад, что есть мол такая красивая и мудрая Мэн. Чиновник рассчитывал, что начальник обрадуется, заберет Мэн себе, а ему даст повышение. Но начальник тоже хотел разбогатеть и получить повышение, поэтому написал доклад самому императору.
Когда Мэн добралась до Стены, муж ее был уже давно мертв, но она не знала об этом. А когда узнала, три дня и три ночи плакала так, что от слез ее отвалился кусок Стены, и увидела Мэн останки Фаня...
А в это время император получил доклад, и ему захотелось сделать Мэн своей женой. Приказал он стражникам разыскать девушку и доставить ее прямо в императорскую канцелярию. Увидела Мэн императора и еще больше возненавидела его. Чтобы достойно похоронить Фаня, притворно согласилась Мэн на предложение императора стать его женой, а потом бросилась в реку...