Голодомор: реквієм на відстані часу

Не звільняється пам'ять,

Відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки-твердині, не храми –

Скам”янілий чорнозем – потріскані стіни плачу

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далени, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь:

„Вкраїна, двадцяте століття”

І не рік, а криваве клеймо:

„Тридцять три”.

Сьогодні, разом з читачами –учнями Дніпропетровського обласного Ліцею-інтернату  фізико-математичного профілю, ми  вшанували пам’ять
загиблих під час Голодомору. Наказом президента В.А.Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів, який щороку відзначається в Україні. Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні - поминальний по жертвах Голодомору 1932-1933 рр. В день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.

Присутні дізналися про причини Голодомору, його наслідки, за допомогою відеоматеріалів почули розповіді тих людей, які стали свідками тих страшних подій. Також ми доторкнулись теми Голодомору в творчості письменників української діаспори: Василь Барка «Жовтий князь» , Улас Самчук «Марія», а також повість  дніпропетровської  дитячої письменниці Е. Заржицької  “Три сходинки голодомору” .

 

Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас,

живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу

для зміцнення власної держави, на власній землі!

                                       Вічна пам'ять замореним  голодом!

Захід підготувала і провела - О.А. Чернишенко